Столиця Казахстану Астана не перестає дивувати своїм виглядом

Перший візит в місто залишається в пам'яті назавжди.

Однак і при частому відвідуванні столиці вигляд міста кожен раз містить в собі новизну. Астана захоплює, дивує, тішить, вражає уяву. У проектуванні столиці Казахстану, поряд з вітчизняними архітекторами, працюють архітектори різних країн. Ніхто з них не має права порушити задуманого автором генерального плану забудови столиці. Це свідчення великої містобудівної культури і художнього такту зодчих, величезного авторитету японського архітектора Кішо Куракава. Різні напрямки сучасного зодчества Західної Європи переплелися і злилися тут воєдино, набуваючи новий образ. Проектуванням і забудовою Астани займаються провідні архітектори зі світовим ім'ям: японець Кішо Куракава, британець Норман Фостер, італієць Манфреді Ніколетті та інші. Головне ж, що визначило вигляд Астани, - місцеві духовні і матеріальні умови, особливості культури країни і вимоги замовника, який бажає, щоб столиця мала особа Сходу і Заходу. Про столицю Астані та сучасні тенденції архітектури розповідає архітектор Манфреді Ніколетті, який керував проектуванням кіноконцертного залу в новому адміністративному центрі столиці.

ЛІТЕР-Тиждень: Пане Ніколетті, що ви думаєте з приводу трансформацій в архітектурі за останні десятиліття в умовах застосування сучасних технологій?

М.М .: Сучасна комп'ютеризація процесу розробки проекту дозволяє заощадити час при пошуку найбільш придатних формальних рішень, за допомогою використання тривимірних зображень перевірити відповідність технічних форм і дозволити клієнту побачити проект з боку. Але тим менш призначення архітектури - не показувати технічні можливості, функціональну бездоганність; роль архітектури - в можливості висловити в проекті почуття, закласти в проект прекрасну казку. І ця казка-легенда повинна бути виражена в декількох практичних формах. Будівля має з'явитися, врешті-решт, як символ. Тільки в разі, якщо сучасні технології будуть розвиватися в тісному взаємозв'язку з формальної концепцією архітектури, вони можуть стати стимулом для розвитку теорії і практики архітектури.

ЛІТЕР-Тиждень: На вашу думку, чи може сьогодні те, що йде всупереч гармонії, через десяток років вважатися повною гармонією в архітектурі?

М.М .: Форма, ідея якої була взята з природного світу, може стовідсотково гарантувати досягнення рівноваги всіх існуючих сил, але в той же час мати риси примітивних архетипів. Проект майбутнього будинку - це не тільки логічний ланцюжок «функції - форми - структури - будівництва», а глобальна концепція, якась ідея, в якій навіть маленька технічна деталь є гармонійним доповненням забудови простору.

ЛІТЕР-Тиждень: Як говорив архітектор Владилен Красильников, «кінець XX століття ознаменувався новою хвилею інтернаціоналізації архітектури, що змітає національні кордони і зрівнюють вигляд нового Пекіна з Чикаго або Штутгартом». Як ви вважаєте, час місцевої архітектури минуло й ми зараз спостерігаємо міжнародну архітектуру?

М.М .: Я думаю, що час так званого міжнародного стилю або міжнародної архітектури вже позаду. Зараз ми живемо в епоху тенденцій міксу глобальної та місцевої архітектури: в сучасній архітектурі присутній послання глобалізму, а також риси національних традицій і культури.

ЛІТЕР-Тиждень: Ваш проект був визнаний кращим з числа проектів будівництва кіноконцертного залу в новому адміністративному центрі столиці. Що, по-вашому, стало вирішальним фактором конкурсної комісії?

М.М .: Я думаю, наш проект був обраний тому, що проект будівлі явив собою символ Республіки Казахстан на світовій арені, його нової ролі в міжнародному співтоваристві, а також поєднував в собі традиції країни і народу. Також будівля відрізняється вельми цікавими технічними характеристиками. Так, за площею аудиторії ця будівля є на сьогодні найбільшим в світі, з холом на 3500 місць і відкритим фойє загальною площею 4 тисячі квадратних метрів. Конструкція захищає відвідувачів від суворого клімату, витримуючи температурний режим від -40 градусів за Цельсієм взимку і до +40 градусів - в літній час.

ЛІТЕР-Тиждень: Які враження у вас залишилися від роботи в Казахстані?

М.М .: Робота в Казахстані стала свого роду викликом для мене. Ми були першими з міжнародних архітекторів, які виграли право на розробку і реалізацію проекту. Все було нове і для нас, і для клієнта. Ми кілька разів зустрічалися з президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим. Ми багато часу витратили на аналіз і обговорення проекту. Для нас було зрозуміло, що цей проект знаходився під пильною увагою самого Глави держави. І він чекав від нас чарівного будинку. Він постійно нагадував нам, жартуючи, що споруджуваний будинок знаходиться прямо навпроти резиденції президента акорди, і тому будівництво і самі архітектори перебували під його постійним контролем. Важливість персони Нурсултана Назарбаєва дуже впливала на нашу роботу, особливо на дизайн проекту. Він постійно вимагав від нас все нових і нових рішень в дизайні. І завдяки його далекоглядності ми отримали такий чудовий фінальний продукт.

ЛІТЕР-Тиждень: З чого ви починаєте проект? Який ваш крок номер один?

М.М .: Як казав французький філософ Жан-Поль Сартр, «свідомість проявляє себе як бажання». Процес роботи над проектом - це спроба створити те, чого ще не існує в природі. Люди завжди прагнуть до новизни, хочуть того, чого ще немає. Проект є втіленням образу, здатного заповнити наявний вакуум.

ЛІТЕР-Тиждень: Що надихнуло вас на вибір саме такого способу для проекту?

М.М .: Після відвідин Астани, пролітаючи над безкрайніми степами Казахстану, його солоними озерами, пустельній землею, ми відмітили брак якогось «квітки», який би розкривався в центрі міста, цей недолік ми і вирішили заповнити в своєму новому проекті.

ЛІТЕР-Тиждень: Коли ви розумієте, що проект завершений? Які почуття ви відчуваєте?

М.М .: Проект є постійним процесом пізнання і творення. Тому у нього може і не бути фінального кінця, робота над проектом може тривати дуже довго, як з боку роботи над ідеєю, так і роботи з її наповненням. Мета будь-якого проекту - це передбачити можливе майбутнє. У практичному плані: на певній стадії архітектор розуміє, що проект завершений, що пора зупинитися. Але це не означає, що готова будівля само по собі є завершеним продуктом, воно просто доповнює даний через свій образ і дає поживу для роздумів про майбутнє, ще тільки прийдешньому.

ЛІТЕР-Тиждень: Казахстан недавно відзначив 20-річчя незалежності. Що ви можете побажати казахстанському народові?

М.М .: Казахстан є молодий, але в той же час дуже сильною і гордою країною з унікальними національними традиціями. Я бажаю казахстанському народу і вашої прекрасної країні стати помітними фігурами на сучасній світовій арені. Будівництво Астани - справа всієї нації. Столиця створюється не на одну епоху і не для однієї нації чи групи людей, а для всіх часів і народів. Вона служить розвитку культури. У будівництво головного міста Казахстану вкладені гордість і добробут народу. Він є гордістю людського роду, без відмінностей рас, віри і національного походження.

Людство створило велику Архітектуру, велике Мистецтво і початкову світле життя, які не чіпає час, як ніби вони сповнені вічним подихом весни, любові і ніколи не старіючої душею.

Розмовляв член Спілки журналістів РК, почесний академік Міжнародної академії архітектури країн Сходу (МААСВ), професор Міжнародної академії архітектури (Москва, МААМ), ас. проф. ФА КазГАСАМанат БЕЙСЕМБАЙ

Більше новин в Telegram-каналі «Zakon.kz» . Підписуйся!