Венеціанська комісія офіційно оприлюднить висновок у понеділок / фото: Venice Commission
У п'ятницю ввечері Європейська комісія "За демократію через право", більше відома під назвою "Венеціанська комісія" схвалила експертний висновок щодо мовних положень українського закону "Про освіту". Цей документ є досить об'ємним, його обсяг - близько 25 сторінок, і з практичної точки зору найбільш цікавим є заключна частина документа, яка містить висновки та рекомендації для України. Саме на ці положення будуть посилатися як український уряд, так і уряди наших сусідів.
Офіційно висновок "венеціанка" буде опублікований в понеділок. " Європейська правда "Підготувала повний переклад документа, з урахуванням змін, внесених у Венеції.
*****
Венеціанська комісія розглянула положення, що стосуються мови освіти в новому Законі про освіту, прийнятому Верховною Радою України від 5 вересня 2017 року.
З тих пір як Україна здобула незалежність, мовна проблема завжди була помітною в національних дебатах. Це питання з повним правом вважали важливим фактором - якщо не головним чинником в питанні розвитку держави і нації.
У той же час треба визнати, що в специфічному демографічному, соціальному і геополітичному контексті, який склався в Україні, розробка мовної політики, здатної відповідати на різноманітні очікування і інтереси в українському суспільстві, враховувати стандарти та лінгвістичні права і більшості, і меншості, з усім відмінністю історичних даних, очікувань і потреб, є складним завданням.
Читайте також Угорщина відреагувала на висновки Венеціанської комісії за українським законом про освіту
А в ситуації, яка склалася в країні зараз, це твердження тим більш вірно.
Венеціанська комісія хотіла б підкреслити так само, як говорила про це в попередніх висновках, що сприятиме посиленню державної мови і її обов'язковість для всіх громадян є законною і навіть похвальною метою держави.
Те ж стосується державних заходів для вивчення мови всіма громадянами, які є шляхом до подолання існуючих нерівностей і сприяють більш ефективної інтеграції в суспільстві осіб, які належать до національних меншин.
Хоча проведення всеосяжної реформи української системи освіти, схоже, сприймається в цілому позитивно, новий Закон про освіту пропонує також нові принципи використання мов для отримання освіти і мов як предмета навчання. Зокрема, стаття 7 нового закону, зменшивши обсяги освіти мовами меншин, особливо після завершення початкової школи, викликала сильну критику і протести як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.
Ця критика в значній мірі виправдана, по ряду причин.
Та редакція статті, яка була прийнята, істотно відрізняється від проекту, за яким проходили консультації з меншинами. Стаття 7 містить важливі двозначності і, як видається, не забезпечує дотримання ключових принципів, необхідних для виконання рамкового закону при застосуванні міжнародних і конституційних зобов'язань країни. Разом з тим вона містить певні гарантії щодо освіти мовами меншин, але переважно обмежена початковою освітою. Точний обсяг таких гарантій не настільки очевидна, як це повинно бути в законі. Прийнята редакція дійсно дозволяє радикально змінити попередній мовний режим, по крайней мере в середню освіту, привівши його до системи, орієнтованої на обов'язкове використання української мови як мови навчання.
Якщо це станеться, це призведе до серйозного зменшення можливостей, що надаються особам, які належать до національних меншин, для навчання на їх мовах, що становить непропорційне втручання в існуючі права осіб, що належать до національних меншин. Крім того, короткий термін впровадження нових правил викликає серйозні побоювання щодо якості освіти.
З іншого боку, оскільки стаття 7 встановлює рамкову законодавчу базу, і за те, що вона не зазначає деталі, як саме вона повинна бути реалізована, існує досить простору для такого її тлумачення і застосування, яке більше відповідає вимогам захисту національних меншин.
Венеціанська комісія вітає те, що українська влада готова використовувати такі можливості.
У початковій освіті стаття 7 містить певні гарантії тільки щодо продовження навчання на мовах меншин, але це не є перешкодою.
Венеціанська комісія розуміє, що українська влада має намір продовжувати викладання більшості предметів на мовах меншин в конкретних класах для національних меншин.
У середній школі (після початкової) стаття 7 ставить за мету однозначне підвищення ролі державної мови і зменшення ролі мов меншин, але також залишає можливості для певної гнучкості. Закон про освіту є рамковим законом, а закон про повну загальну середню освіту, який ще повинен бути схвалений, міг би передбачати більш детальні і більш збалансовані рішення.
Якби закон був імплементований таким чином, що мови меншин викладалися лише як предмет, без можливості вивчати інші предмети на мовах меншин, це явно було б непропорційним втручанням в існуючі права меншин. Однак параграф 4 статті 7 передбачає правову основу для викладання інших предметів офіційними мовами ЄС.
Намір української влади, по суті, полягає в використанні цього положення, щоб забезпечити викладання інших предметів на цих мовах.
Це може бути прийнятним рішенням для цих мов, але лише за наявності достатніх гарантій в законодавстві щодо того, що обсяг вивчення цих мов буде достатнім для отримання високого рівня усного і письмового володіння мовою, достатнього для вирішення складних питань. Ці гарантії повинні бути узгоджені в ході адекватних консультацій з меншинами.
Двосторонні переговори з державами-членами ЄС, яким відповідають ці меншини, можуть надати корисну допомогу у виконанні статті 7.
Однак цей пункт не передбачає вирішення для мов, які не є офіційними мовами ЄС, зокрема для російського, як найбільш широко використовуваного в Україні мови після державної. Менш сприятливе ставлення до цих мов важко виправдати, і тому воно є дискримінаційним. З огляду на ці міркування, коректним рішенням було б внесення поправок до статті 7, які замінили б це положення більш збалансованим і чітко сформульованим.
Питання дискримінації мов інших меншин, які не є офіційними мовами ЄС, також має бути вирішене під час такого перегляду.
Крім того, багато питань можуть також негайно розглядатися через інші законодавчі акти і при виконанні ст. 7 в тому вигляді, в якому вона прийнята - в тому числі через прийняття закону "Про загальну середню освіту". У зв'язку з цим Венеціанська комісія рекомендує, зокрема:
- повною мірою використовувати гнучкість, передбачену п. 4 ст. 7, при прийнятті імплементаційного законодавства для забезпечення значного рівня викладання офіційними мовами ЄС для відповідних меншин;
- продовжувати забезпечувати достатню частку освіти мовами меншин в початковій і середній школі, на додаток до вивчення державної мови;
- поліпшити якість викладання державної мови (для представників меншин. - ред.);
- внести зміни в перехідних положеннях закону "Про освіту", забезпечивши більш тривалий перехідний період для поступового здійснення реформи;
- звільнити приватні школи від нових мовних вимог згідно зі статтею 13 Рамкової конвенції;
- почати в рамках виконання нового закону "Про освіту" новий діалог з представниками національних меншин і всіх зацікавлених сторін щодо мовного питання в освіті.
- забезпечити, щоб виконання Закону не загрожувало збереженню культурної спадщини меншин і безперервності вивчення мов меншин в традиційних школах.
Венеціанська комісія та Генеральна дирекція з питань демократії Ради Європи залишаються в розпорядженні української влади для будь-якої необхідної подальшої допомоги.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
